Weltkirche

Die Ukraine sagt DANKE

Ein Vorgeschmack auf die Kunst der Ukraine

Das Konzert "Von Herz zu Herz" — ein Zeichen großer Dankbarkeit.

Bunte Kostüme, lächelnde und begeisterte Gesichter, unglaublich starke und schöne Stimmen: KünstlerInnen des Kyjiwer Nationalen Akademischen Theaters der Operette teilten bei einem Konzertabend am 4. Oktober im Schloss Seggau aufrichtig ihr Talent mit Wohltäterinnen und Wohltätern aus der Steiermark. Es erklangen Werke von Klassikern der Weltmusik wie Johann Strauss, Franz Lehár, Jaques Offenbach und anderen, und gleichberechtigt mit ihnen — Melodien ukrainischer Komponisten wie M. Lysenko, M. Skoryk, A. Kos-Anatolsky ...

Es schien, sagen die Künstler, als könnten sie nach dem Leid, das über die Ukraine gekommen war, lange Zeit nicht singen. Doch die Ukrainer, erschöpft von fast drei Jahren Krieg, sehnen sich nach Kunst: Die Säle sind überfüllt, die Karten lange vor den Aufführungen ausverkauft. „Wir singen, um den Menschen und uns selbst zu helfen — wir heilen“, sagt die Künstlerin Valerija Tulis. Ihr Kollege Oleksandr Chuvpylo ergänzt: „Ich kenne mehrere Familien in Kyjiw, die alle unsere Aufführungen und Konzerte besuchen. Sie sagen, dass es besser ist, Geld für Theater als für Antidepressiva auszugeben“. Die Menschen wollen nicht weinen — sie gehen ins Theater, um sich wie in einer anderen, friedlichen Zeit vor dem Krieg zu fühlen, um Kunst zu genießen, zu lächeln und sich über jeden Tag zu freuen, den Gott ihnen geschenkt hat.

„Wenn die Wunden der Ukraine bluten, heißt das nicht, dass alle weinen müssen. Im Gegenteil, die Künstler müssen der Ukraine helfen und das Positive anziehen“, betont Bogdan Strutynskyi, Generaldirektor und künstlerischer Leiter der Kyjiwer Operette, die Rolle der Kunst. „Denn Russland wartet nur darauf, dass wir vor Ohnmacht weinen und aufgeben. Das dürfen wir nicht zulassen — wir sind ein unglaublich starkes Volk. Auf der anderen Seite spielt das Theater keine Stücke über den Krieg, denn Krieg lässt sich nicht inszenieren — er ist real und tragisch. Stattdessen konzentrieren wir uns auf optimistische Stücke: Wir spielen weiterhin Weltklassiker und ukrainische Musik." Das Theater hat die Lizenz für das Musical ‚Chicago‘ erhalten, das vor ausverkauftem Haus aufgeführt wird. 

Trotz des Krieges (oder wegen des Krieges) erlebt man in der Ukraine einen kulturellen Aufschwung. Diese geistige Erhebung, diese innere Kraft, die aus dem kulturellen Umfeld kommt, bringt dem Sieg näher, an den die Ukrainer fest glauben.

„Wir müssen der Welt zeigen, dass wir leben, dass wir eine reiche Kultur und eine gute Bildung haben, und wir müssen durchhalten“, sagt Halyna Hrehorchak-Odrynska. „Wir müssen an allen Fronten durchhalten“.
Aber ohne Freunde, die uns auf allen Ebenen — von der internationalen bis zur persönlichen — unterstützen, wäre es viel schwieriger, dem viel stärkeren Feind zu widerstehen. Deshalb ist es für die SängerInnen des Kyjiwer Operettentheaters eine große Ehre, hier in der Steiermark vor Menschen aufzutreten, die die Ukrainer mit all ihrer Kraft unterstützen: Spenden sammeln, humanitäre Hilfe leisten und sich um die Ukrainer kümmern, die aufgrund des Krieges in Österreich leben."

„Auf internationaler Ebene unterstützt Österreich die Ukraine nach Kräften. Mit Unterstützung der Regierung haben die Österreicherinnen und Österreicher 100 Millionen Euro für die Ukraine gesammelt. Sie waren die ersten, die nach dem Angriff auf den Kachowka-Staudamm in die Ukraine gekommen sind, um die Menschen mit Trinkwasser zu versorgen. Beim Konzert ‚Von Herz zu Herz‘ waren Bürgermeister, Abgeordnete und Vertreter von karitativen Organisationen anwesend, die helfen, humanitäre Hilfslieferungen zu organisieren und ukrainische Kinder aus Kriegsgebieten zur Rehabilitation aufzunehmen“, betonte Vasyl Khymynets, Botschafter der Ukraine in der Republik Österreich. „Wir sind ihnen von Herzen dankbar und singen für sie“.

In diesem Zusammenhang ist sowohl die offizielle und kulturelle Diplomatie als auch die Volksdiplomatie von Bedeutung. Nicht zuletzt lernen die Österreicher die Ukraine durch die rund 80.000 ukrainischen Staatsbürger, die gezwungen waren, ihre Heimat zu verlassen und in Österreich zu leben, kennen.

"Es ist erfreulich, dass sich die Ukrainer hier als Europäer, als seelenreiche und pflichtbewusste Menschen bewährt haben“, bemerkt Vasyl Khymynets. „Und das bringt uns den Österreichern näher“.

Die steirischen Ordensgemeinschaften sind den Ukrainern durch hunderte Wohltätigkeitsaktionen für die Ukraine, durch die herzliche und offene Aufnahme von ukrainischen Flüchtlingen in den heimischen Kirchen und Klöstern und durch die Hilfe bei der Integration in das Leben des neuen Landes näher gekommen.

„Die Ukrainer sind unsere Nachbarn. Jesus sagte: Liebe deinen Nächsten wie dich selbst. Und das ist die erste Aufgabe, die wir als Christen haben. Für mich war es offensichtlich, dass wir in unserer Diözese daran interessiert sind, die Ukraine auf verschiedene Weise zu unterstützen“, sagt Wilhelm Krautwaschl, Bischof der Diözese Graz-Seckau. „Diese Hilfe zeigt, wie eng wir alle miteinander verbunden sind.“

Der wunderbare Abend war nur ein Kapitel dieser Geschichte: Theaterdirektor Bogdan Strutynskyi lud die österreichischen Freunde ein, nach dem Krieg im friedlichen Kyjiw die Kunst der KünstlerInnen des Nationalen akademischen Theaters der Operette in vollen Zügen zu genießen!

Halyna Shepel

Передсмак мистецької України

Концерт «Від серця до серця» — знак великої вдячності

Яскраві костюми, усміхнені та одухотворені обличчя, неймовірно сильні та красиві голоси: артистки та артисти Київського національного академічного театру оперети щиро ділилися своїми талантами із благодійниками Штирії, запрошеними на вечір подяки у замку Сеггау 4 жовтня. Тут прозвучали твори класиків світової музики, таких як Й. Штраус, Ф. Легар, Ж. Оффенбах та інших, а нарівні з ними — мелодії українських композиторів, зокрема М. Лисенка, М. Скорика, А. Кос-Анатольського...

Здавалося, кажуть артисти, що після того горя, яке прийшло в Україну, вони довго не зможуть співати. Але українці, виснажені майже трьома роками війни, прагнуть мистецтва: зали переповнені, квитки розкуповують задовго до вистав.
— Ми співаємо і таким чином підтримуємо людей і самих себе — ми лікуємо, — каже артистка Валерія Туліс.
Її колега Олександр Чувпило додає:
— Я знаю кілька київських сімей, які відвідують всі наші вистави та концерти. Вони кажуть, що краще витратити гроші на театр, ніж на антидепресанти.
Навколо достатньо горя і сліз, але, як би важко не було на душі, люди не хочуть плакати — вони йдуть до театру, щоб відчути себе нібито в іншому, довоєнному, мирному часі, щоб насолоджуватися мистецтвом, усміхатися і радіти кожному дню, дарованому їм Богом.
— Якщо кровоточать рани нашої України, то це не означає, що всі мають плакати. Митці, повинні, навпаки, допомагати Україні і притягувати позитив, — наголошує на ролі мистецтва Генеральний директор-художній керівник Національної оперети України Богдан Струтинський. — Бо Росія тільки й чекає, коли ми заридаємо від безсилля і здамося. А цього не можна допустити — ми надзвичайно сильний народ. З іншого боку, театр не ставить вистави про війну, адже війна не може бути бутафорією — вона реальна і трагічна. Натомість, наш репертуар спрямований на оптимістичні вистави: продовжуємо грати класику, українські вечори та світову класику. Театр отримав ліцензію на мюзикл «Чикаго», під час якого у залі ніде яблуку впасти. Рік тому було поставлено мюзикл за мотивами роману Івана Багряного «Тигролови», який відображає боротьбу українського народу проти радянських репресій. Думаю, це дуже потужний мюзикл світового масштабу.

Попри війну, (чи — через війну) в Україні відбувається культурний бум. І ця духовна піднесеність, душевна сила, що народжується у культурному середовищі, дуже наближає перемогу, в яку свято вірять українці.
— Ми мусимо показати світу, що ми живі, маємо багату культуру, добру освіту, ми повинні триматися, — каже Галина Грегорчак-Одринська. — На всіх фронтах повинні триматися.
Однак, без друзів, які підтримують нас на всіх рівнях — від міжнародного до особистісного, нам було б незрівнянно важче протистояти в рази сильнішому ворогу. Тому для співаків Київської оперети велика честь виступати тут, у Штирії, перед людьми, які всіма силами підтримують українців: збирають кошти, надають гуманітарну допомогу та дбають про українців, котрі перебувають в Австрії у зв’язку із війною.
— На міжнародному рівні Австрія підтримує Україну як тільки можливо. За підтримки уряду австрійці зібрали для України 100 мільйонів євро. Вони були першими, хто приїхав в Україну готувати людям питну воду після підриву дамби Каховського водосховища. Концерт «Від серця до серця» відвідали бургомістри, депутат парламенту, представники благодійних організацій, які допомагають формувати гуманітарні вантажі, приймають на реабілітацію українських дітей із охоплених війною територій, — наголошує Василь Химинець, Посол України в Австрії. — Ми щиро їм вдячні і співаємо для них.
В цьому плані важлива як офіційна та культурна, так і народна дипломатія. Не менше австрійці пізнають Україну через близько 80 тисяч громадян України, які вимушено виїхавши з батьківщини, проживають в Австрії.

— Приємно, що українці зарекомендували себе тут як європейці, душевно багаті та сумлінні люди, — зауважує Василь Химинець, — І це те, що нас зближує з австрійцями.
Провівши сотні благодійних акцій на підтримку України, щиро та відкрито приймаючи українських біженців у місцевих церквах і монастирях, допомагаючи їм інтегруватися в життя нової країни, близькими для українців стали і релігійні громади Штирії.
— Українці — наші сусіди. Ісус сказав: люби свого ближнього, як самого себе. І це перше завдання, яке ми, як християни, маємо. Для мене було очевидно, що ми в нашій дієцезії зацікавлені допомагати Україні різними способами, — ділиться Єпископ єпархії Грац-Секау Вільгельм Краутвашль. — Ця допомога показує, наскільки ми всі взаємопов’язані.

Прекрасний вечір — лише один епізод цієї історії: директор театру Богдан Струтинський запрошує австрійських друзів сповна насолодитися майстерністю артистів Київського національного академічного театру оперети у мирному Києві після війни!

Галина Шепель