Weltkirche

Wo man Freunde findet

Ein Treffen bei Buddy's ist der erste Schritt zur Freundschaft

Olga. Am Anfang war Olga nervös und wartete auf einen Anruf. „Wie sollen wir uns verständigen, ich habe gerade erst angefangen, Deutsch zu lernen“, sorgte sich die Kriegsflüchtlingsfrau aus der Ukraine. In den ersten Monaten ihres Aufenthalts in Österreich hatte sich die Lehrerin, die eigentlich seit vielen Jahren ein Reisebüro in der Hauptstadt betreibt und zufällig in Graz war, überhaupt keine Gedanken über die Sprache gemacht. Wie viele Ukrainer glaubte sie, dass der Krieg in der Ukraine bald zu Ende sein würde. Olga, ihre Tochter und zwei Enkelkinder wurden am Stadtrand von Graz angesiedelt. Nicht weit entfernt, in Gratkorn, lebten viele ukrainische Frauen mit ihren Kindern im Kloster Maria Rast. „Aber im August 2022, als klar wurde, dass der Krieg noch lange dauern würde und mein Tourismusgeschäft in der Ukraine bereits zerstört war — zuerst durch Covid und jetzt durch den Krieg, traf ich die endgültige Entscheidung, in Österreich zu bleiben und begann Deutsch zu lernen", erinnert sich Olga Maltseva.

Sie hatte erwartet, dass die Mitarbeiter der Caritas eine Partnerin für sie finden würden, die ihr helfen würde, zu kommunizieren, ihr Deutsch zu verbessern und sich besser zu integrieren. Doch die Caritas rief nicht an. „Sie haben mich vergessen“, dachte Olga und lernte weiter Deutsch. Doch nach sechs Monaten war es so weit. Kateryna Malchenko vom Buddy-Projekt der Caritas lud Olga zu einem Treffen ein.

„Zwei Frauen kamen zu uns: Olga wollte sich mehr auf Deutsch verständigen, die Sprache üben, da sie wenig Kontakt zu Einheimischen hatte. Helga war bereit, sich die Zeit zu nehmen, einer Ukrainerin beim Erlernen der Sprache zu helfen und ihr Österreich, seine Traditionen und Bräuche zu zeigen", erzählt Kateryna Malchenko von der Caritas.

„Wir helfen Menschen, Freunde zu finden, und es ist sehr befriedigend, wenn aus den Menschen, die wir vorstellen, echte Freunde werden. Wir fanden, dass Olga und Helga perfekt zusammenpassen: Sie arbeiteten beide im Tourismus, reisen gerne und haben viele gemeinsame Interessen.“

Helga. Als Russland einen Großangriff auf die Ukraine startete, beschloss Helga sofort, den in Österreich ankommenden Ukrainern zu helfen. Sie spricht Polnisch und versteht slawische Sprachen, da sie viele Jahre in Warschau gelebt, studiert und gearbeitet hat. „Seitdem habe ich sehr warme Gefühle für die osteuropäischen Länder und interessiere mich sehr für sie“. So kam es, dass Helga Bauer am Buddy-Projekt teilnahm. Helga wollte helfen: Sie hat viel Energie, Liebe zu den Menschen, Mitgefühl und den großen Wunsch, alles, was sie weiß und kann, mit anderen zu teilen. Und Helga hat viel zu teilen. Sie hat viele Länder gesehen, spricht mehrere Sprachen, züchtet Blumen und Kräuter, kocht Marmelade aus verschiedenen Früchten und tanzt sogar... Es ist unmöglich, alle Hobbys dieser intelligenten, grauhaarigen Frau mit den leuchtenden jungen Augen aufzuzählen. Und so bekam sie Beschreibungen von ukrainischen Frauen aus dem Buddy-Projekt und wählte... Olga.

Olga und Helga.
„Helga und ich treffen uns in Cafés oder Museen, gehen ins Kino. Wir arbeiten ehrenamtlich in Projekten der Caritas. Dank Helga haben sich meine Deutschkenntnisse sehr verbessert“.
„Ich muss sagen, Olga ist sehr fleißig, sie arbeitet viel. Ich finde es toll, dass sie ein Ziel hat und danach strebt. Ich hoffe wirklich, dass sie einen guten Job findet, denn sie hat es verdient“.

„Ich möchte mich beim Buddy-Projekt dafür bedanken, dass ich Helga kennengelernt habe. Projekte wie dieses sollten weitergeführt werden und je größer die Reichweite, desto besser“.
"Wenn das Buddy-Projekt für uns zu Ende ist, werden Olga und ich uns trotzdem treffen, denn wir sind Freundinnen“.

In den 8 Jahren seines Bestehens hat das Buddy-Projekt der Caritas Steiermark mehr als 800 Menschen zusammengebracht. Manche sind Freunde geworden, andere nicht, aber in jedem Fall eine nützliche und interessante Erfahrung.
Halyna Shepel

Як знайти друзів 

Знайомство в проєкті «Приятелі» — перший крок до дружби
Ольга. Спершу Ольга нервувала, чекала дзвінка. «Як ми спілкуватимемось, я ж щойно почала вивчати німецьку» — переживала українська втікачка від війни. Перші місяці перебування в Австрії за освітою вчителька, а в реальності — багаторічна власниця столичного турбюро, яка долею випадку опинилася у Граці, взагалі не переймалася мовою. Як і багато українців, вона думала, що от-от війна закінчиться. Поселили Ольгу із дочкою та двома онуками на околиці Грацу. Неподалік, у Граткорні у монастирі «Марія Раст» проживало багато українок із дітьми. Діти покинули свої школи в Україні і ще не отримали місць в місцевих навчальних закладах. Ольга, яка в Україні багато працювала як волонтерка, вирішила підтримати ці сім’ї. «Як вчителька початкових класів я приблизно два місяці викладала дітям математику, українську мову, природознавство — ми часто прогулювалися цією прекрасною місцевістю. Щодня прокидалася із думкою, що незабаром повернемося додому. Але у серпні 2022 року, коли стало зрозуміло, що ця війна надовго, а мій туристичний бізнес в Україні вже зруйновано — спершу Covid, а тепер війна — я прийняла остаточне рішення залишитися в Австрії і почала вивчати німецьку», — пригадує Ольга Мальцева. Дочка та внуки з часом таки повернулися в Україну, а Ольга залишилася в Австрії сама.
Oт уже кілька місяців, як вона стала учасницею проекту «Приятелі», про який дізналася від подруги, і очікувала, що працівники Карітасу знайдуть їй партнерку для спілкування, покращення німецької мови та кращої інтеграції. Та з Карітасу не дзвонили. «Про мене забули», думала Ольга і продовжувала вивчати німецьку.

«Дві дами звернулися звернулися до нас: Ольга хотіла більше спілкуватися німецькою, практикувати мову, оскільки мала небагато контактів із місцевими людьми. Хельга готова була виділити час, щоб підтримати українську жінку у вивченні мови, знайомстві з Австрією, традиціями та звичаями» — каже Катерина Мальченко, яка разом із колегами опікується проектом «Бадді». — «Ми допомагаємо людям знаходити друзів, і дуже приємно, коли люди, яких ми знайомимо, стають справжніми друзями. Ольга та Хельга, на нашу думку, пасували одна одній: обидві працювали в туризмі, люблять подорожі, мають різносторонні інтереси».

Хельга. Щойно Росія здійснила повномасштабний напад на Україну, Хельга відразу вирішила, що допомагатиме українцям, які прибували до Австрії. Жінка знає польську і розуміє слов’янські мови, оскільки багато років жила, навчалася і працювала у Варшаві. «З тих пір маю дуже теплі почуття до країн Східної Європи, вони мене дуже цікавлять». Так Хельга Бауер стала учасницею проєкту «Приятелі». Ірина, перша подруга Хельги Байєр у проєкті, повернулася в Україну. Але Хельга хотіла допомагати: вона має багато енергії, любові до людей, співчуття і велике бажання поділитися всім, що вона знає та вміє, з іншими. А ділитися Хельзі є чим: вона побачила багато країн, володіє кількома мовами, вивчила чи не кожну травинку у сусідньому лісі, навчилася збирати гриби, і розповідає про них з таким запалом, що мимоволі відчуваєш запах грибниці, вирощує квіти та трави, готує варення із різних фруктів і навіть танцює… Не перелічити всіх захоплень цієї інтелігентної сивої жінки з сяючими молодими очима… І от вона отримала від проєкту «Приятелі» нові анонімні описи українських жінок і обрала… Ольгу.

Катерина Мальченко: «Ользі довелося чекати пів року, поки ми знайшли їй хорошу партнерку. Обидві жінки дуже цікаві, позитивні і налаштовані на спілкування. Коли вони зустрілися, Ольга вже добре розмовляла німецькою, Хельга випромінювала стільки світла та бажання допомогти, що ми з колегами відразу побачили, що це буде чудовий дует і жінки обов’язково знайдуть спільну мову».

Ольга та Хельга.
«Ми з Хельгою зустрічаємося в кафе чи музеях, ходимо в кіно. Беремо участь у проектах Карітасу як волонтери. Треба трошки потерпіти і можна не тільки отримати важливу допомогу в інтеграції, але й знайти хорошу подругу».
«Коли я перебуваю поза домом, ми з Ольгою зустрічаємося онлайн у зумі, говоримо по годині-дві на різні теми і у нас виникають захопливі дискусії».
«Завдяки спілкуванню з Хельгою мої знання німецької мови значно покращилися. Зараз я відвідую курс рівня В2 і мені потрібна допомога. Хельга читає мої тексти і все пояснює — я пишу набагато краще, ніж раніше».
«Я мушу сказати – Ольга дуже трудолюбива, вона працює багато. Я знаходжу це прекрасним, що вона має мету і йде до неї. Я дуже сподіваюся, що вона знайде хорошу роботу, бо заслуговує на це».
«Я хочу подякувати проєкту «Приятелі» за знайомство з Хельгою. Такі проекти мусять продовжуватися, і що ширше, то краще».
«Якщо проєкт завершиться, ми з Ольгою все одно будемо зустрічатися, адже ми подруги».

За 8 років існування проєкт «Приятелі» в Карітас Штирії познайомив вже понад 800 людей. Якісь приятелі подружилися, для когось все інакше, але в будь-якому разі — це корисний та цікавий досвід.
Галина Шепель