Weltkirche

Kirchengesang als Freude und Kunst

Eine bestickte Bluse, ein leuchtender Gerdan (eine traditionelle ukrainische Kette) um den Hals, ein Band, das zu einem Zopf geflochten ist, der bis zur Taille reicht... Das Gesicht eines Mädchens, das sich vor dem Altar verbeugt, leuchtet von innen heraus. Nastia Stakhanska singt. „In der Kirche zu singen ist eine ganz andere Art, mit Gott zu kommunizieren. Und eine ganz andere Erfahrung, als einfach nur im Gottesdienst zu sein“.

Da in Nastias Familie schon in fünfter Generation der Ärzteberuf ausgeübt wird, studiert sie Medizin und träumt davon, wie ihre Eltern Zahnärztin zu werden. Der Kirchengesang ist eine große Freude der 21-jährigen Chorleiterin. Sie hat eine Musikschule in Ternopil mit einem Geigendiplom abgeschlossen, und studierte dann Chorleitung und Volksgesang autodidaktisch und bei Privatlehrern.

Neben ihr ihre engsten Verwandten: Mutter Olena und Schwester Ksenia, die nach der großen russischen Invasion der Ukraine nach Graz kamen. Die Familie Stakhansky bildet heute das Rückgrat des Kirchenchors der griechisch-katholischen Gemeinde in Graz.
Der Chor wirbt um neue Mitglieder. „Ich möchte, dass Menschen, die sich für den Kirchengesang begeistern, unserem Chor beitreten. Sie müssen keine professionellen Sängerinnen und Sänger oder UkrainerInnen sein, wir laden gerne ÖsterreicherInnen ein. Jeden Sonntag um 12 Uhr singen wir bei der Göttlichen Liturgie: Karlauer Straße 65, 8020 Graz.“
Nastia träumt davon, dass nicht nur die Gemeindemitglieder, sondern alle, die Kirchenmusik als Kunst lieben, dem ukrainischen Chorgesang lauschen. Dieses Ziel hat sich die Chorleiterin gesetzt und arbeitet Schritt für Schritt daran.
Halyna Shepel

Церковний спів як хобі та мистецтво

Вишиванка, що аж очі вбирає, яскравий гердан на шиї, стрічка, вплетена у косу, що сягає пояса… Дівоче обличчя, схилене перед вівтарем, світиться зсередини. Настя Стаханська співає. «Церковний спів — це зовсім інший формат спілкування з Богом в тому числі. І абсолютно інше враження, ніж просто бути на Богослужінні».
Як нащадок медиків у п’ятому коліні, дівчина вивчає медицину і мріє стати стоматологом, як її батьки. Церковний спів — то велике захоплення 21-річної тернополянки, котра закінчила в Україні музичну школу по класу скрипки, співала у шкільних хорах та вокальному ансамблі, а керівництво хором та народний спів опановувала самотужки і приватно.

Поруч — найрідніші люди: мама Олена та сестра Ксенія, котрі після повномасштабного вторгнення Росії в Україну переїхали до Грацу. Тепер на родині Стаханських тримається церковний хор греко-католицької громади у Граці.
Колектив набирає нових учасників, зацікавлених у тому, щоб слухати український хоровий спів приходили, як каже Настя, не тільки прихожани церкви, а всі, хто кохається у церковній музиці. «Не йдеться про професійних співаків, і не тільки українців — радо запрошуємо до хору й австрійців. Мені хотілося б, щоб до нашого хору долучилися люди, яких церковний спів надихає». Створити такий творчий колектив — велика Настина мрія, яку вона крок за кроком втілює у життя.
Галина Шепель