Interview

Integration ist Begegnung

Interview mit Dominik Wagner, Priester der Diözese Graz-Seckau und Caritas-Seelsorger

Dominik, Du hast kürzlich eine Nonstop-Fußwallfahrt nach Mariazell gemacht als Solidaritätsmarsch für Menschen auf der Flucht und sogar die ukrainische Fahne mitgenommen. Was verbindet Dich mit der Ukraine?
Die Fahne der Ukraine habe ich mitgenommen, um in einem nächtlichen Videogruß für meine ukrainischen Freunde und Bekannten die Verbundenheit vieler Österreicher zu bekunden. Die Ukraine wurde von der russischen Invasion in einen fürchterlichen Verteidigungskrieg hineingerissen. Seit meiner Studienzeit 2013 verbinden mich tiefe Freundschaften zu ukrainischen Studienkollegen. Insgesamt studierte ich mit über zehn ukrainischen Staatsbürgern. Seit Beginn des Konflikts im Februar 2014 haben wir viel diskutiert und so konnte ich viel erfahren über Zusammenhänge und Stimmungen. Mindestens einer meiner Kollegen ist derzeit Soldat – und er verteidigt sein Land, wie viele Landsleute, aus tiefer Überzeugung gegen den Aggressor. Mit der vollumfassenden Invasion am 24. Februar 2022 war laut UNO schnell klar, dass viele flüchtende Menschen kommen werden. Da war es für mich als Priester sehr wichtig, mich mit anderen zu vernetzen und meinen Beitrag zu leisten.

Wie hilfst Du diesen Menschen?
Derzeit bin ich als Caritasseelsorger tätig. Als solcher werde ich immer wieder um Gespräche gebeten. Oft braucht es Trost, Motivation, Zuspruch. Zudem ergeben sich sehr konkrete Anfragen, wo ich Menschen an die richtigen Stellen weitervermitteln darf. Oft geht es um mentale Herausforderungen, Lebensgewohnheiten oder Begrifflichkeiten in Österreich, Wohnungssuche, Arbeitssuche, Versorgung, Schule, Kindergarten. Manchmal ergeben sich Termine, wo ich heimatvertriebenen Familien Graz oder die Riegersburg zeige oder zu einem regionalen Fest einlade oder eine Unternehmung plane, wo Ukrainer mit Österreichern zusammen etwas unternehmen. Wie sehr geht es bei der Integration doch um Begegnung! Einander wertschätzend kennenzulernen ist immer der erste Schritt. Dann geht’s auch mit der Motivation zum Deutschlernen, mit dem Abdecken der Fürsorgepflicht und mit der Arbeitssuche leichter.

Was ist Deiner Meinung nach der wichtigste Faktor für den Erfolg der Integration von Ukrainern in Österreich?
Dazu gehört das Erlernen der Sprache. Das ist ganz wichtig, dass man hier in Österreich auch Deutsch lernt. Wenn man sich gut integrieren will, auch im Sinne eines guten Berufes, dann kommt man an der deutschen Amtssprache nicht herum. So bilden sich dann auch Freundschaften.

Glaubst Du, dass sich die Österreicher für die Ukraine interessieren?
Viele Österreicher interessieren sich für die Menschen aus und in der Ukraine. Ich bin Caritas-Seelsorger und weiß, dass zu Beginn der großen Invasion im Februar 2022 die Spendenbereitschaft, das Interesse und die Solidarität unsagbar groß waren. Generell glaube ich fest, dass unsere Gesellschaft eine gebildete und sozial-eingestellte ist. Freilich ist nun auch eine Art Alltag eingekehrt, wo jeder seinen Beitrag zu leisten hat: in den Schulen, wo es ukrainische Kinder gibt, oder am Arbeitsplatz, wo man langsam merkt, dass es Ukrainer in der Abteilung gibt, in der Gastro, wenn die Bestellung aufgenommen wird … Österreicher sind meines Erachtens auf den Frieden bedacht – und auf ein friedliches Zusammenleben.
Beim Wissen um den Staat Ukraine, seine geschichtlichen Etappen, seine Kultur, seine Leidensgeschichte – da gibt es wohl Nachholbedarf. Geschichtlich und literarisch Interessierten sind Galizien, Lemberg, Joseph Roth und Holodomor schon ein Begriff. Andere haben das Land bei Dienstreisen kennengelernt. Ansonsten: Großes Verständnis habe ich für jene, die die schlechten Nachrichten sehr belasten und sich angesichts dringlicher Lebensaufgaben nicht fundamental mit der Ukraine beschäftigen wollen/können. Weh tun mir hingegen so manche „alternative Wahrheiten“, die in den Köpfen kursieren und die nicht selten verwirrende russische Kriegspropaganda zu sein scheinen. Völker- und menschenrechtliche Ansprüche spielen da dann oft keine Rolle mehr – man findet sich mit dem Recht des Stärkeren ab, denkt vereinfachte Lösungsansätze nicht bis zum Ende, übersieht Fakten und im Gewirr der mitbedingenden Einflüsse sogar den einen klaren Hauptaggressor. … Wir brauchen jedenfalls eine reifere, ausgewogene Art des Dialogs, Foren echten Diskurses!

Was sind Deine Ziele als Priester und als Mensch?
Karl Valentin hat einmal behauptet, dass alle Dinge auf dieser Welt drei Seiten hätten: eine positive, eine negative und eine komische. Ich hoffe, dass es auch manchmal gelingt, die komischen Seiten des Lebens zu heben und sichtbar zu machen.

Das Interview führte Halyna Shepel

Українцям важливо інтегруватися
Інтерв'ю з Домініком Вагнером, священиком єпархії Грац-Cекау та капеланом Карітасу

— Домініку, нещодавно ви здійснили безперервне піше паломництво до Маріацель як марш солідарності з людьми, що втікають від війни, і навіть взяли з собою український прапор. Що пов'язує вас з Україною?
— Я взяв із собою прапор України, щоб показати солідарність багатьох австрійців у нічному відеопривітанні для моїх українських друзів і знайомих. Україна була втягнута в жахливу війну за незалежність через російське вторгнення. Ще зі студентських років, починаючи з 2013 року, у мене склалися глибокі дружні стосунки з українськими однокурсниками. Загалом я навчався з більш ніж десятьма громадянами України. З початку конфлікту в лютому 2014 року ми багато дискутували, і я багато дізнався про контекст і настрої. Принаймні один з моїх колег зараз є солдатом — і, як і багато його співвітчизників, з глибокого переконання він захищає свою країну від агресора. Після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року ООН швидко зрозуміла, що багато людей будуть втікати від війни. Для мене, як для священика, було дуже важливо налагодити зв'язки з іншими і зробити свій внесок.

— Як ви допомагаєте цим людям?
— Зараз я працюю капеланом Карітасу. Тому мене часто просять поговорити з людьми. Вони часто потребують розради, мотивації та підбадьорення. Бувають також дуже конкретні прохання, щоб я скерував людей до потрібних організацій. Часто це стосується психічних проблем, звичок життя або термінології в Австрії, пошуку житла, роботи, догляду, школи, дитячого садка. Іноді бувають зустрічі, на яких я показую переселенцям околиці Грацу чи замку Рігерсбург, запрошую їх на регіональний фестиваль чи планую захід, де українці роблять щось разом з австрійцями. Як багато інтеграції полягає у зустрічах! Першим кроком завжди є доброзичливе знайомство один з одним. Тоді легше мотивувати людей вивчати німецьку мову, виконувати свій обов'язок піклування та знайти роботу.

— Що, на вашу думку, є найважливішим фактором для успішної інтеграції українців в Австрії?
Це включає в себе вивчення мови. Тут, в Австрії, дуже важливо вивчити німецьку мову. Якщо ви хочете добре інтегруватися, в тому числі з точки зору хорошої роботи, то вам не обійтися без офіційної німецької мови. Так само так формуються дружні стосунки.

— Чи вважаєте ви, що австрійці цікавляться Україною?
— Багато австрійців цікавляться людьми з України та в Україні. Я капелан Карітасу і знаю, що на початку великого вторгнення в лютому 2022 року готовність жертвувати, інтерес і солідарність були невимовно великими. Загалом, я твердо переконаний, що наше суспільство є освіченим і соціально свідомим. Звичайно, зараз повернулося якесь повсякденне життя, де кожен має робити свій внесок: у школах, де є українські діти, чи на роботі, де ти поволі усвідомлюєш, що у відділі є українці, в ресторані, коли приймають замовлення... На мою думку, австрійці турбуються про мир і про мирне співіснування.
Коли йдеться про знання про державу Україна, її історичні етапи, культуру, історію страждань — тут, напевно, є що надолужувати. Ті, хто цікавиться історією та літературою, вже знайомі з Галичиною, Львовом, Йозефом Ротом та Голодомором. Інші пізнавали країну під час ділових поїздок. Крім того, я з великою симпатією ставлюся до тих, хто дуже обтяжений поганими новинами і не хоче чи не може принципово перейматися Україною з огляду на нагальні життєві завдання. З іншого боку, деякі "альтернативні правди", які циркулюють у головах людей і які часто здаються заплутаною російською військовою пропагандою, завдають мені болю. Міжнародні та правозахисні заяви часто вже не грають ролі — люди підкоряються законам джунглів, не продумують спрощені рішення до кінця, не помічають фактів і навіть одного явного головного агресора в клубку взаємозалежних впливів. ... У будь-якому випадку, нам потрібен більш зрілий, більш збалансований тип діалогу, майданчики для справжнього дискурсу!

— Які Ваші цілі як священика і як людини?
— Карл Валентин якось сказав, що всі речі в цьому світі мають три сторони: позитивну, негативну і смішну. Сподіваюся, що інколи також можна підкреслити смішні сторони життя і зробити їх видимими.

Галина Шепель